[i]« Казочка, казочка,
вогню в’язочка,
як розв’яжу,
всім покажу...»[/i]
Примовка
Побратались із Москвою.
Всесоюзний лад.
Ядерною булавою
замахнувся брат.
Жандармерія у дії.
Ось і козачки
із любимої Росії
з легкої руки.
Крайня хата ойкумени
у чужій землі.
Може це ще не до мене?
Ось і коники зелені
у моїм селі.
В «единение» ізгоїв
бавиться маля.
«Опупели» головою
гномики Кремля.
На окраїну країни
із усіх усюд
йде нашестя України –
Путьки, Жирики й Гоблі́ни
волю нам дають.
Умліває у запої
біля западні
геній тактики нової –
за дітьми! З передової
неокацапні.
Югославія? Звитяга...
Трупи наповал.
Це сценарії. Увага!
Їх очікує Гаага.
Ось і весь фінал.
....................................
Дорогі апологети
хворої рідні,
угадайте без поета, –
де поділися Судети –
німці записні?
Молоді місіонери
партії «совка»,
всі ви будете «бандери»
десь на Соловках.
Не пробачить дуче Раші
ваш пустий живіт,
Всі отримаєте здачі
і за Янекові дачі,
і за двадцять літ.
І підете за сумою
аж на Колиму.
Тільки «падшие герои»
будуть у Криму.
....................................
Не чекаючи спокути,
як настане час,
[i]не забудьте пом’янути,[/i]
що казав Тарас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484769
Рубрика:
дата надходження 10.03.2014
автор: I.Teрен