Третій день, як був дощ.
І вистиглі тумани, мов помаранчі,
встеляли тіла вулиць і площ,
окреслювались і хололи, як її шкіра вранці.
Крізь фіранку нечутно, стиха,
прокрадався бузок і протяг
по кімнатах під саму стріху,
розчиняючи меблі й одяг.
Що вона повернеться говорило все.
Кожна ріка, що тягнеться її лицем.
Розкидані речі, сновидіння,
рух її стегон під час ходіння.
Дощові ранки,
запашні ночі.
Передвісники Цієї жінки
настільки вбивчі,
майже
напівпророчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484873
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: nagorny_s