... Ось і все. До хати вернулась сама.
Перший раз повернулась без нього...
Хто придумав це слово - вдова.
Як змиритись із рішенням Бога.
Тиша в покоях така, аж бринить.
Хлипає небо, вже й плакать не годне.
Ранок за трохи. Та, як пережить
це ліжко, як одр, сумне і холодне...
Кажуть, що рік буде серце скиміти. Дива...
а дальше як бути: фотографії й квіти.
Та пам'ять у ній завжди буде жива,
тільки спогади гостро не будуть боліти.
... Світанок вітають пташки - це життя,
співають так голосно, весело сміло.
Вони лиш птахи, їм і діла нема
до жінки, що вчора лише овдовіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484936
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.03.2014
автор: ОксМаксКорабель