Твоє серце надто спішить кохати
А за коханння часто треба платити болем
Тому втікаєш у себе
втомившись від математик
І тиняєшся містом наче перекотиполе
Чи вірніше - перекотимісто
Знаю напевно звучить банально
Та ми зліплені з тобою з одного тіста
Обминаєм райони спальні
І не боїмося опівночі
завітати на кладовище!
Беру вище:
нас не здивує коли рак
над містом засвище!
Так
я також перекотимісто
тиняюся вулицями щастя і болю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484948
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: Олександр Букатюк