Чи ти мені потрібен, я не знаю…
Збираючи слова в потворну зграю,
В останню мить їх стримую. Мовчу.
Сміюсь від болю й плачу досхочу.
Ти можеш бути пристрасним і ніжним,
Зачарувати поглядом безгрішним,
Пролізти в серце в’юнищем-вужем
І штрикати по-зрадницьки ножем.
Я не наївна: добре розумію,
Що серце віддаю потворі-змію.
Моя любов – тобі порожній звук.
Але ніщо не родиться без мук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484974
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)