Слiпо-народженні діти шукають в калюжах сонце,
босоніж розприскують сміх по вулицях втомлених міст.
I коли, наче, знайшов вже, виявляється - лише сон це...
подорослішав і плазуєш, не дають бо йти в повний ріст.
Ілюзія нашої втоми - просто невміння жити,
зупинитися й зрозуміти, куди прямує цей шлях.
Все чому за життя ми навчились – власну могилу рити,
а потім й дітей так вчити… в труну людства вбиваючи,
власне,
свій особистий цвях
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485000
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: М. Вольная