Невже ж насправді, аж тепер.
Я зрозумів красу любові!
Всі в порох сумніви розтер,
Вклав душу свою я в твої долоні.
Я полюбив тебе, моя прекрасна зоре.
Для тебе лиш усі мої пісні.
Бо ти одна для мене чисте море.
Невже ж то доля в нім втопитися мені?
Піти на дно, злюбити ще сильніше.
Так покохати як ніколи не кохав.
Так я подумав, та тобі видніше.
Надіюсь не дарма я це писав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2014
автор: Apeno libero