Стинай душа моя сльозами,
Ридай знедолена земля,
В кривавих плямах горобини
Вже вкотре матінка моя.
Знов кров‘ю скроплені майдани,
І чорним попелом шляхи,
А ти ще й досі мов дитина…
Роздерти хочуть вороги!
О, ви, брати мої і сестри,
Тарасом зрощені сини,
Я вас благаю, ради Сина,
Шукайте мирні ви шляхи.
Не сотворіть собі кумира,
Лишень для Бога є душа!
Вже досить крові для вітчизни,
Хай буде мирним в нас життя.
І хай скажена ця собака,
Віддерти кусень все ж змогла,
Застрягне він у нього в горлі,
Господь воздасть йому сповна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485193
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Сергій Ранковий