Людські серця горять не гірше дров,
Людські серця займаються із іскри,
Не з тої, що на прапорі повисла,
А тої, що затоплює лінкор
Своїм бажанням гідності та миру -
Вона б усе навколо вже спалила!
Людські серця розламують льоди,
Людські серця - неначе сотні весен:
Розтоплять кригу, ранками воскреснуть,
Щоб знову вічність бачити з хрестів,
Щоб знову світ звеличити у мирі...
Ламати кригу - поки є ще сили!
Вогонь і лід, громи та блискавиці,
Людські серця - незвідана криниця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485285
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Siya