На дворі трусились гвоздики від крові.
По вулицях міста рушали із автоматом
російські месники клянучись у своїй любові,
пригощаючи сємками,криючи матом.
Кричали: «Хахол,ти бил другого сорту людина.
Тєпєр ти рускій чєловєк!
В тєбя єсть «Родіна» і нова родина,
відіш какой тіжолий вєк.
Нє дєржи зла за мьортвава атца,
я слишал он виходець бендеровскіх рєк,
та й чорт с нім с падонкам фашистськіх калєк.
Пашлі с намі, у нас самавар ,мєдовиє прянічкі.
Дєвочкі в мєсною кримскай банє,сладкії лялічкі,
харошая трава,хоть самагон нє хуже.
Ти прасті что атлучюсь женє названю,
скажу что ви тєпєр с намі,а то валнуєтса «дуже».
І пажалуста снімі ету стрьомную матню,
Что флагам звалась єщо к вчєрашнєму дню.»
(с) Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485354
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Мері Benovski