Отак відраховую ехо твоїх секунди
Між ребер ховаються сльози кліпанням повік недоспілі
Чи є ще надія? Спитатися б в дядька Зигмунда
Такого не бачив напевне і він... Такого до тебе не було
Отак підсідала колись я ще на Океани
Шліфуючи правду об щирість пісень, розчиняючись
Повінця, як пляшку себе заливала дурманом
Лякаюсь і каюсь, що знову зникаю торкаючись
Отак позбираю думки, як шкарпетки без пари
Кути притулитись? Кутки непочутими до країв повні
Прокинусь на ліжку твоєму, позичу шість струн у гітари
Отак відрахую торкання обожнених пальців синхронні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485377
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Марамі