Коли прогулювався під цими вікнами, я автоматично захотів вигукнути – «Славік виходь, покопаємо у футбол!». Але згадав що людство уже винайшло мобільні телефони, потім згадав що мені уже не дванадцять і взагалі що Славік більше там не живе і взагалі Славік більше не живе – він помер на першому курсі від чадного газу у своїй машині.
Коли тебе вигнали з авіаційного інституту, мої намагання заспокоїти тебе виявилися марними. Коли під час нашої розмови, в небі пролітав літак, ти ще більше заплакав і засмутився.
Що буде з Кримом?, як же ж Крим. У всіх тих інформаційних війнах годі розібратися де правда, а де брехня. Може Крим і справді російський. Спитай у нічного неба, у своєму безмовстві воно має відповіді на усі запитання. І що, подивіться яке воно величне те небо, воно нічого не говорить за півострів, небу байдуже, небо містить більш важливий смисл. Хоча нє, стривайте, тихенько, я чую, небо чітко каже що КРИМ це УКРАЇНА.
Закликаю до такеї мистецької провокації – аби ніхто не мав ніяких зайвих сентиментів до надмірного матеріального майна – пропоную із всього золота межигір’я януковича та маєтку пшонки вилети ВЕЛИКИЙ ГУЙ. Інсталяція мала би на меті промовити про те що великі незаконно зароблені гроші одномоментно можуть перетворитися у великий тобі нінащо.
Але насправді його некультурність полягала лише у тому, що він мав неґречність завжди у всьому бути кращим за інших.
Бувало кожної п’ятниці на окраїні лісу де здавалося б позбиралися усі зірки, він сам собі письменник, жадно крав нові ідеї які постійно там виникали.
Іскри красиві допоки до них ніхто не доторкнувся.
Він так спішив до неї, що вирвав парну кількість квітів.
Я тебе чекав біля криниці, але того літа в наше село провели воду. Я хотів принести тобі дрова аби як і колись погрітися біля вогню, але цієї зими нам провели газ. Цього року ми всі стали багатшими, але для чого? якщо насправді ми всі стали біднішими.
Вуличний хуліган розбиває вітрини, а інтелектуальний хуліган – серця
Страх впасти у твоїх очах переважив страх до нічного піскливого кажана, тому ми пішли дальше.
Якщо не знайшов Бога до 10 років то вже і не знайдеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485430
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Андрій Дацків