Морозить душу кожна звістка,
Мов та хуртовина,
Для Росії ласа кістка,
Наша Україна.
Куди лізуть, чого треба,
В кого запитати?
Не бояться гніву з неба,
Хочуть воювати.
Кістка ласа та цур тому,
В горлі застряне,
Повертайтеся додому,
Усім легше стане.
Україно, моя рідна,
Ми твої всі діти,
Чи ти Західна чи Східна,
Треба в мирі жити.
Так з’єднаймо свої руки,
З Львова і до Криму,
Щоб гордились нами внуки,
Ми за Україну.
Україну калинову,
За її простори,
Не дамо її нікому,
Не діждуть покори.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/609-nezlamnij-ukrajinskij-dukh.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485490
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Антоніна Грицаюк