Так низько встелився туман
Жаль мені зівялого квіту
Захід сонця чевоніше троянд
Пелюстками зірвався по вітру
І назавжди залишивши тіло
Захотів я зникнути в ньому
Та чомусь моє сердце німіло
Пригадавши лебідку знайому
Так ніколи я близько не бачив
Що за дивне тонке почуття
Загорілося в сердці терпляче
І від нього нема вороття
Піднялося з глибин непомітно
Жоден в світі такого немав
Для чогож мені лагідне світло
Якщо вкрив мене вічний туман
І негріють лебежі ті крила
В захід сонця самотній стою
І кохання як тайну і диво
Пелюстками вітрам віддаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485572
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2014
автор: Тарас Tінь