Нашу історію неможливо читати без брому,
Але ж треба,ой,як треба!
Крізь хащі побуту і вічної утоми,
Осягаючи внутрішнє небо:
Шукаючи власне коріння,
І втрачене нами тепло…
Знаходити розуміння,
Крізь Істин розбите скло!
Крізь покручені часом століття,
Крізь біди-зберегти в собі людину…
Запах м*яти,сонця,різноцвіття,
Забувши про тупу тварину!
Якою ти був учора,
Завтра ти станеш іншим…
Завтра ти будеш морем,
Снопом із небесних віршів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485620
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками