Шибки віконні в напрузі,
Вітер їх б'є з дощем,
Тата нема десь на лузі,
Зранку поїхав конем.
Катіна мама померла
В прокляту годину оту,
Батьків залишила у горі,
І доньку малу сироту.
А вітер з дощем не вщухає,
Катя боїться сама
Мама б її пригорнула,
Мами у Каті нема.
Враз тоді Катя зраділа,
Ранок став радісним днем,
З лугу із мокрого лугу,
Тато приїхав конем.
Кинулась тату на груди,
Скінчився дощ і гроза,
Знов засвітило їй сонце
В тата скотилась сльоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485660
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2014
автор: MykolaMajboroda