Про твою смерть дізналися мільйони.
Про мене пам’ятає тільки Бог.
Ми прямували поруч у колонні.
Тримали стрій і карбували крок.
Так голосно лунала наша пісня!
Так високо здіймався в небо стяг!
І не збагнути все, що сталось після…
Не справити, не виправить ніяк.
Я бачив, як тебе підстрелив снайпер.
А далі все, що міг, те і зробив.
Гаряча кров застигла на асфальті.
Я дуже хтів щоб ти, мій брате, жив.
Мене схопили звірі, а не люди.
Розшматували в парку на траві.
Душа моя літатиме повсюди,
Бо тіло не поховане в землі.
Я ще живим був вкинутий в колектор
І хвилі понесли мене в Дніпро.
Убивці ті горітимуть у пеклі,
Але мені, по правді, все одно.
У синім небі яскравіє сонце!
На волю квіти випустить весна.
Пануйте, браття, у нашій сторонці.
В нас Батьківщина для усіх одна!
Життя прекрасне і ціни не має.
Хай подвигу не буде забуття.
Шануйтеся! Вам Бог допомагає!
І збережіть всі наші здобуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485678
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2014
автор: ABIV