Літа,літа ,як птиці білокрилі
Пронеслись над вирієм життя.
Дні весняні лиш сліди лишили
В пам’яті,і згасли в небуття.
А вже осінь запалила ватру
У моїй не стомленій душі.
Я скажу зимі: - Ти ще не квапся,
Бо врожай не зібраний ще ,ні!!!
А літа не можуть зупинитись
І спішать вже ген за небокрай.
Наче сон,їх хочеш підкорити,
Та не спиниш,навіть не бажай.
14.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: леся квіт