Розсипалась зірка в шовковій траві над рікою,
І доля чиясь згасла в бархаті темної ночі.
Вдивляюсь у небо шукаючи зірочку свою,
Та тільки вона подивитись на мене не хоче.
О ,доля людська несподівана і неповторна.
Якби можна знати,що буде за день і за два,
То мабуть планета не плакала більше від горя,
І поміж людей панувала б лише доброта.
ІХ.1990
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485779
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: леся квіт