Вже не проснеться, - думав - ні! –
Свободи дух і гідність люду,
Коли виводили свої
Брехні обтяжливу споруду.
В часи блюзнірських перемін,
Великих дум журливих повен,
Закалатав в народі дзвін,
Зневіри розхитавши човен.
Повірили, як і тоді
У помаранчеву примару,
На кшталт Майдану. Тільки – ні,
Величного, ніж той, Майдану.
Народе мій, з тобою я!
Ти мрією злетів над світом,
І кров’ю скроплена земля
Не стане місцем для бандитів.
В останній раз, в останній раз
Даєш ти владі паспорт честі.
Небесна сотня молить нас
Не схибити на перехресті.
Нехай там Путлери кричать,
І скаженіють пси від люті –
Небесні ангели спішать,
Піклуючись про наші душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485806
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: Г. Король