Ну, що ж ти, весно, забарилась,
Не підкоряються сніги?
Чи може ти з дороги збилась,
Не ті накреслила шляхи?
Чи може сонце десь заснуло,
Згубило ясність -день як ніч.
Ану збудись, не будь безчула
Дай більш тепла, не будь обіч!
Он люд у вікна зазирає,
Вже коні рвуться на поля,
Пора б орати, все чекає,
Щоб нива знову ожила.
А ти тупцюєшся у хмарах,
Усе чекаєш , що пройдуть.
Дмухни і розжени примари,
Хай дні блакитні сонцем йдуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485809
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: горлиця