Я вгадую тебе у кожній жінці,
У кожній дитині ти…
Я повен тобою до решти-по вінця,
Обіймами сліпої самоти!
Рівновіддалений від тебе,
Як від тисяч чужих планет...
Я так давно хотів у небо,
Останній,земний естет!
Та жереб мій- моя свята самотність:
Плівка пам*яті ніяк не перетреться….
Мою душу,серце,нерви,совість,
Не відпускають ритми твого серця!
Кожен день безкінечна і глупа війна,
Час –чеченець зв*язав мені руки…
І витає на вулицях кримська весна,
Злим привидом холодної розлуки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485816
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками