Як дуже різко розвалився світ,
Збудований ретельно до цеглинки!
В держави, мабуть, вже апендицит,
І миготяться вірусні картинки.
Як дуже різко почалася параноя -
І забагато видимих причин.
Кричи, що не здамося ми без бою,
Ковтаючи останній аспірин.
До біса філософські всі трактати
І віршемазні всі до біса ці рядки,
Втікай, хоча не можеш утекти,
Втікай, хоча нема куди втікати.
Тебе трясе? Країну лихоманить?
Гербаріїв дурман далеких днів
І сотня лиховісних темних снів.
І ти, тверезий, коли світ навколо п’яний.
Ця парадигма пострадянських хворих марень.
Хай тане сніг, щоб затопити всі шляхи.
Бляшані люди – проіржавіли дірки.
І ти, тверезий, коли світ навколо п’яний.
15 березня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485985
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: Софія Костицька