Доки живу – люблю і сподіваюсь,
І жду від долі світлих телеграм.
Мій синій птах несе до виднокраю
Надій юнацьких перетлілий крам.
А я за ним, як соняшник за сонцем.
Навіщо нидіть, як душа жива?
І в кожнім дні, і місяці, і році
Пульсують палко справи і слова.
І якщо світ мене стрічає радо
Я ниву засівати не втомлюсь
І золоту тривогу листопада
Неначе скарб, до серця притулю.
Нехай онукам урожай збирати,
Нехай життя спливає, як вода,
Я золотій тривозі листопада
Себе до крапелиночки віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485996
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: stawitscky