Невже це воно? Оте єдине освячене Богом кохання?
Хіба це воно гіркуватим дурманом огортає мене?
Невже мене окриляє те вічне і чарівне єднання,
З якого підступний Амур свої богемні тенета пряде…
Невже як у вічних мов Сонце поетів сонетах?
Невже як в незабутих про горе і щастя піснях?
Приходить до мене знов почуття це нестримне й відверте,
Котре я снив лиш в своїх недоторканих снах.
Коли так – то бездумно для нього віддамся!
Без оглядки, мов вперше, порину в обійми його!
Я не помітив, як Амур до мого серця підкрався,
Бо відкрив навстіж двері… до серця свого.
13.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2014
автор: Олекса Дмитрук