Я не бачу сліпого фіналу,
Я – це старт, це надії меч.
У небесну глибінь запалу
Охоронець небажаних втеч.
Промінь сонця п’є воду синю,
Каламуть підіймає з дна.
Я – це старт, це земні надії,
Ніч, знебарвлена снігом весна.
Не лети у похмурі далі,
Проживи серед цього світу.
Втомлені очі запалі
Запалають, мов дикі квіти.
Головне, поважай єдине
Богом дане своє життя,
А біди відірви половину
І зарий серед купи сміття!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486118
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: URANIA