За розбитістю сна,
відображення дрібкості скла
з глибини псевдосвіту.
У сльозах відголосок...жага!,
Обірвалась струна на півзвуці.
Покидати чи варто встоять?
І зронився крізь призму
дзвін чистий,
Як ізніжений цвьйох увірвався,
застогнав в ньому простір,
Там любов поміж тим,
не сказала прощай
Легкий дотик до скронь,
невагомість...ми з тобою у двох...
І звучання струни,як ліміт у секретах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486163
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: Плискас Нина