Гудуть вітри навально-навісні,
Як реквієм по втраченій надії.
Упав зненацька березневий сніг,
Мов на Майдан агресія Росії.
Розбурхані уяви і серця,
Ось тільки мить – і небо у алмазах.
Несе розчарування мрія ця
Одержати отак усе й відразу.
Найголовніше в праці і борні
Благословення Боже – так тримати!
А далі шлях понад роки і дні
Через терни, юдолі і загати.
Гартуєм волю і тримаєм крок –
Не маєм права, друзі, відступати.
…Ти як прийшов, так і підеш, сніжок.
Весна нестримна. Мусиш розставати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486214
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: stawitscky