ОСІНЬ, ОСІНЬ… ЖОВТІЮТЬ ВИШНІ (переклад)

Ирина  Ханум

ОСЕНЬ,ОСЕНЬ…  ЖЕЛТЕЮТ  ВИШНИ...
(Из  цикла  "Воспоминания  о  Грузии")

Окна  может  прикрыть  и  двери?
Что-то  сыро  опять  и  зябко.
Ты  давно  не  видал  Этери?
Ей  наверно  одной  не  сладко.

Гонит  осень  листву  к  порогу,
Жёлтым  цветом  закрасит  даты.
Боль  отпустит  потом  немного,
Но  оставит  на  сердце  латы.

Чайник  ставь  и  садись-ка  рядом,
Вот  фундук  и  розетка  с  мёдом.
На  могилу  бы  съездить  надо,
Всё  труднее  нам  с  каждым  годом.

Тянет  осень  листать  альбомы,
Где  Заур  молодой  на  фото.
Все  мы  здесь  ещё  в  старом  доме.
Сердце  сильно  сдавило  что-то…

Помнишь,  в  нашем  саду  у  дома,
Как  невесты  стояли  вишни?
Май  слезился,  раскаты  грома
Было  долго  в  округе  слышно.
     
Ты  приляг,  я  укрою  пледом.
Будет  уголь  гореть  в  камине.
Дом  обстрелян  был  жарким  летом,
Он  разрушен  и  нет  в  помине.

Сад  бы  наш  зимовал  под  снегом,
Летом  розы  в  цвету  пунцовом.
Двор  бы  полнился  детским  смехом,
Запах  лавра  парил  над  пловом.

Осень,  осень…    Желтеют  вишни
Вдоль  шоссе,  что  ведёт  к  Цхинвалу.
Муж  с  женой  говорят  о  жизни.
Жаль,  её  не  начнёшь  сначала!





Ірина  ХАНУМ
(Переклад  Галини  Литовченко)

ОСІНЬ,ОСІНЬ…  ЖОВТІЮТЬ  ВИШНІ...
(Із    циклу  «Спогади  про  Грузію»)

Може  вікна  прикрити  й  двері?
Щось  студено  знов  і  волого.
Ти  давно  не  стрічав  Етері?
Як  живе  в  самоті  небога?

Гонить  осінь  до  призьби  листя,
Пофарбує  у  жовте  дати.
Біль  відступить,  як  рань  імлиста,
Та  залишить  на  серці  лати.

Чайник  став  і  розетку  з  медом.
Там  фундук  у  серванті  збоку.
На  могилу  б  сходити  треба,
Важче  робиться  з  кожним  роком.

Тягне  осінь  старі  альбоми,
Де  Заур-джигіт  на  світлині.
Всі  ми  тут  ще  в  старому  домі.
Серце  дуже  щось  давить    нині.

Пам’ятаєш,  в  саду  при  домі
Білі  вишні,  як  наречені?
Плакав  травень,  розкати  грому
Гуркотіли,  немов  шалені.

Ти  лягай,  я  дам  одіяло.
Спалахне  у  печі  вугілля.
Влітку  дім  тоді  обстріляли,
Зруйнували,  як  все  довкілля.

Сад  би  наш  зимував  під  снігом,
Влітку  знову  б  цвіли  троянди.
А  подвір’я  б  дзвеніло  сміхом,
Лавром  па̍хнув  плов  на  веранді.

Осінь,  осінь…  Жовтіють  вишні
На  шосе,  що  йде  до  Цхинвалу.
Двоє  згадують  про  колишнє.
Жаль  життя,  що  минулим  стало!







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486287
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.03.2014
автор: Галина_Литовченко