Йшов навпростець,
Темінь суцільна.
Де той кінець,
Дорога пильна.
Крок за кроком,
Що там чекає?
Мов ненароком,
Жах огортає.
Лишився сам,
Немов мара,
Не по рокам,
В душі зима.
В скронях било,
Йди не здавайся,
Серце тремтіло,
Не озирайся.
Була надія
Та сподівання,
Здійснилась мрія,
За всі страждання.
З’явилось світло,
В кінці тунелю,
З’єдналось тіло,
З його душею.
Злилось в єдине,
Тіло, душа,
Мара хай згине,
Не дасть й гроша.
Сатані клятій,
Хай в пекло йде,
А він щасливий,
Не пропаде.
З’явилось світло,
А з ним надія,
Врятуй, молитво,
Свята Марія.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/617-jshov-navprostets.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486391
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Антоніна Грицаюк