Пішли до бісу спогади і ритми,
Розбите дзеркало і скельця мов душа,
Скрипить стара, затерта грамплатівка,
Твій голос - мук моїх, мелодія сумна.
Розкидана постіль думок плакучих,
Лиш виє мозок, кличучи тебе
І доторки до рук твоїх жалючих,
Вбивають цвях у серце ще живе.
Скінчився ритм, погаслі акварелі,
Лишились по периметру думок,
Життя з тобою то немов качелі,
Мов подих, де повітря заміняє смог.
Немов летиш й стіна враз виростає,
Удар, сильніше болю лиш печаль,
Що погасив свій зліт тобою,
Колись повірив побороть твій жаль.
Пішли до бісу дні тяжкі і довгі,
Однокімнатний рай порятував,
Мої пісні, ще пронизають простір.
Мої пісні, які колись тобі співав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2014
автор: Андрій Толіч