Палагна прозою стелила.
Якась вона йому зима.
Тамта ж піснями говорила,
Аж рвало жили те: - Іва-а-а.
В Марічки коси пахли медом.
А голос... Матінко Свята...
То не птахи, що нудять небом,
Вона співала те: - Іва-а-а.
А та, Палагна, шлюбна жінка
Чужа. Чужа йому душа.
Хоч молода, та старовінка,
Січе, як снігом те: - Іва-а-а.
Марічка в ніч свою останню,
За зіркою у небо йшла.
Там вітер трембітав прощальну,
Вона ж шептала тихо: - Йва-а-а.
І він почув. І біг крізь гори,
Коханню перешкод нема.
Лише ріка глибоке горе,
Сміялась вслід: - спізнивсь, Іва-а-а.
Палагна просто говорила,
А він віршів хотів. Дива.
Лише Марічка так уміла,
Порвати серце тим: - Іва-а-а.
Оксана Максимишин-Корабель
17.03. 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486456
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: ОксМаксКорабель