Коли їх убивали на Майдані,
Ніхто імен чи прізвищ не питав!
Чи є в них діти, матері, кохані
І на якій хто мові розмовляв.
Також національність не питали,
Та хто в якій молився із церков.
Життям своїм свободу відстояли,
За Україну проливали кров!
Ішли у бій з фанерними щитами,
На вірну смерть, під кулі снайперів!
Волосся дибки, що було би з нами?
А в Україні? То і поготів!
Вони вмирали зовсім не для того,
Щоб зараз знову купка холуїв
Орду московську звала на підмогу,
Щоб Кремль країну навпіл розкроїв!
Їх кров і смерть волає до відплати,
Здіймає хвилю всенародний гнів.
Встають у черги під воєнкомати
Уже мільйони наших земляків!
Ніхто про мову їх тут не питає,
Національність також ні до чого.
Усі хто Україну захищає –
Ми українці, рівні перед Богом!
17.03.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486472
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: Мирослав Вересюк