Я зрозуміла, що кохані теж ідуть...
Без жодних натяків. На пальчиках. Так тихо.
Вони обрали просто іншу путь,
Вони знайшли собі вже іншу втіху.
Вони лишають після себе точні рими,
Так, саме ті, що довго крають душу.
Вони уже не стукають дверима,
І спокою ніколи не порушать.
Вони лишають після себе вічні фрази,
Вони лишають нотки щастя на очах.
Такі, якщо ідуть, то йдуть одразу,
Лишаючи тебе саму в дощах.
Я зрозуміла, що кохані теж ідуть...
І їх уже не можна повернути.
...А за вікном весна. Сади цвітуть.
А у душі живе те... незабуте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2014
автор: Оля Смілянець