Я - твоя, я - невільниця, Боже,
Чом п’янить та задуха любові?
Так бажати то, певно, негоже,
Але вірність лежить в першослові.
Упиваюсь, теплію душею,
Струмінь світла у збудженім тілі.
Не шукаю собі ворожею,
Приласкай бо вуста занімілі.
Не путана та хочу розкуто,
В пута вбравшись, злетіти в безмежжя.
Всім єством я до тебе прикута,
Тим коханням, де цілісність стрижня.
18.03.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2014
автор: Валентина Ланевич