Рима в сараї забралась глибоко,
Подалі від зграї щоб жити високо,
Натягнуті струни, мозолисті спиці,
Шамани - чаклуни, нескорені лиця...
Шпарка у стелі, промені сонця,
В забутій оселі немає віконця,
Немає кави, немає крісла,
Та все ж лунає звідкись пісня...
Стануть розкуто втомлені ноги,
Здіймися руто з гнилої підлоги,
Серцем скріпися мрія зів"яла,
Дуже не злися від цього реалу...
Душа літає хоч тут курятник,
Ліру вражає думка - порадник,
Вже не важливо, що повзають миші,
Місцями кропива, павуки хижі...
Напишеться слово, візьметься тема,
Підніметься вгору сяйво окреме,
Нестерпить і відчинить всі двері,
Злетить назустріч хаосу ери...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486553
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: Мандрівник