Прострелений мозок думками,
Захлинається в крові душа.
Світ у прірву крокує без тями,
І життя не вартує гроша.
Війни зоряні нам не сняться ,
Вони дихають вже на яву,
У безумців пащеки піняться,
Бачать владу велику свою.
Темні сили повзуть землею,
Як бридкі хробаки з багна.
Та дістануть вони привілеї…
Щезне з наших земель сатана.
Вірю правда восторжествує,
Вп’ються крові своєї кати,
І погаснуть духовні їх очі,
Будуть жити в землі, як кроти.
Ще жевріє надія наша,
І в любові свій край збережемо,
Як прийдеться,то тілом ляжем,
Але волю свою не уб’ємо.
18.03.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486578
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: леся квіт