Важко буває повірити, але ти також людина
Списуєш вчинками миті
І розтинаєш простір
Просто від тебе залежить мій спокій
Втягують ніздрі повітря, воно для всіх єдине
Серце кров’ю залите
Як і у кожного поруч
Це через тебе мій погляд мокрий
В тебе – лопата в руках, збоку похована людяність
На голові припасував вінок
Фальшиво- терновий
Ця кров стікає по твоїх пальцях
Може це нова розвага, хвора уява розбурхалась
Де той останній крок
Прошу ще раз подумай
Про тих, що не побачуть завтра…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486687
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2014
автор: Марамі