Не має в нашім домі миру,
Багато родичів але мала сім'я.
Посіяв ворог зернята роздору,
Живив їх кров'ю брата-бунтаря.
Їй не для того дали ймення-Україна,
Щоб пес сусідній тягав, шматував.
Тому ж бо, що вона земля своя, єдина,
Земля, що породила Кобзаря!
Хіба то брат, що сипе сіль на рану?
Й годує за спиною вовченя.
Ні, не потрібно нам таку гостину!
Нам не потрібна ворожа рідня!
Наш рід козачий. Вічна йому слава!
Бандерівець-не прізвисько, а честь моя.
Якщо помру за волю Батьківщини,
То не даремно в матері я взяв життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486888
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2014
автор: Vitalikkuzdrovskyy