Обізвись до мене щирим словом,
Де ще скарбу більшого знайти?
На долонях вічної любові
Я прийшов й піду у засвіти.
Моя путь, моя погідна днина
Радість почерпне із доброти.
Поклонюся дереву й пташині
За їх дар співати і цвісти.
Мало споглядати – треба бачить,
І душа до світлого летить
Ми прийшли цей світ зробити кращим,
Позбавляти зла і суєти.
І себе віддати до останку,
Сніп труда покласти на алтар.
З-під стерні пожухлої світанком
Пророста отава молода…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486962
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: stawitscky