Через Червоне море літ
йшли ми пустелею спотикань
до ЗЕМЛІ ОБІТОВАНОЇ
щоб зрозуміти НАРЕШТІ – ось вона
під ногами – ЗЕМЛЯ СВЯТА –
храм наш осквернений
Тут кров текла і тлів хліб
тут ворог топтав квіти-ікони
І плакала Богородиця
на чужині народжуючи…
Але кров стала джерелом води живої
а хліб став СЛОВОМ
і повернулися ангели із заслання з пекла
на небо землі своєї
Посміхнулося Немовлятко
народжуючись знов
на святій землі обітованій
в КАЛИНОВІЙ КОЛИСЦІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486966
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Олександр Букатюк