Пустеля між нами величезна, гаряча -
незряча, тремтяча піч.
Липуча від спраги, від болю пекуча -
одна безкінечна ніч…
Пісок образи - клубком у горлі,
гнівом січе і палить у слід.
Люті й відрази слова пересохлі,
дюни зневаги на кшталт пірамід.
Розпач безсилий – в устах гіркотою,
зникла довіра в сипучих пісках.
Пустеля душі страшить німотою,
беззвуччям в пекельних тисках.
Чекає пустеля тропічної зливи,
як милості просить рясного дощу.
Напившись води доброти і любові,
від серця пустелю в міраж відпущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487003
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: TatyanaMir