Не ймуть мені віри без гаманів

Не  ймуть  мені  віри  без  гаманів
Не  ймуть  мені  віри  без  гарних  очей
Не  ймуть  мені  віри,  бо  талан  мій
Тепер  ніхто  радувати  не  хоче
Навіть  дівочі,  карі  очі
Дивитись  у  цей  бік  стидають
Бо  я  сірома,  бідний  хлопець
Та  бідного  ніхто  і  не  кохає.
І  він  страдає,  кожен  страдає
Хто  має  таку  долю,  як  і  я
Хто  має  світ  й  не  має  Раю
Хто  має  долю  та  не  має  життя.
Такого,  щоб  не  повне  сміття
Такого,  щоб  люди  хоч  трохи  любили
Такого,  щоб  світ  за  дві  копійки  не  продав
А  знав,  що  ми  не  спіли
Щастя  хватить.  Ми  лиш  сіли
У  гурті  на  сирій  землі
Багато  таких,  що  біль  гасили
Сльозами  по  щоці  своїй.
Багато  таких,  що  на  землі  цій
Гребли  усе,  що  ми  спіймали
Бо  є  лиш  кучка  гарних  слів
Що  душу  всю  свою  продали.
Чорту  продали.  А  ті,  що  тримали
Ті,  що  навіки  її  берегли
Ті,  що  таланом  прикривались
І  є  ті  самі  бідаки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487037
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: John Rashe