Мене
розривають
чужі.
Мене
розривають
свої.
Мене
розривають
брехнею
І труять
брехнею
дітей
моіх
і чужих
всіх...
Мені
обіцяють
любов
і щастя,
і спокій.
"Та кров" -
мені
кажуть -
"не кров.
То братнє
спасіння,
сестринська
любов."
Мене
не залишать
саму,
врятують
колись.
А я зараз тону
у своїх
сльозах,
у багнюці чужій.
Вже
в хаті моїй
порядкує не мій.
Спасіння
чекати
чи може самій
коцюбою
з хати -
іди геть чужий.
Тож якось
сама
доведу
до ладу
я хату
свою.
Я тут
господиня !
Це хата
моя !
Розчинені
вікна -
хай протяг
гуля.
Хай
видує
з хати
усі порохи.
Скоріш
приберуся
тоді й
до печі.
Хоч я й
не багата -
борщу
наварю,
Вареники
з сиром
сметаной
поллю.
До столу
покличу
дітей
своїх
і чужих
всіх ...
ЄДИНА КРАЇНА !
ЕДИНАЯ СТРАНА !
Я - УКРАЇНА !
Я - УКРАИНА !
НАЗАВЖДИ !
НАВСЕГДА !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487072
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Галич Елена