Моє перо, мій гострий мече,
Моя надія в боротьбі,
Клине у небі мій лелечий,
Я щиро дякую тобі.
Мій березневий первоцвіте,
Моя надія і любов,
Від тебе можу очманіти,
І закохатись знов і знов…
Буває ти скрипиш часами,
А часом, висохши мовчиш,
Комусь ятриш до болю рани
І затихаєш, наче миш.
Моє перо, я часто плачу,
Коли рука не досяга,
Коли не чую і не бачу,
Як думка римами ляга…
Як не воюєш – спочиваєш,
Коли не меч - просте перо,
Як зло з життя не витираєш,
А зло завжди нам родить зло.
Бо міць руки тоді згасає,
Та знаю я тебе, перо,
Тебе прошу, тебе благаю,
Щоб ти завжди мечем було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487158
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Віталій Назарук