Мені батьки залишили у спадок
Родинну хату - пристань й оберіг.
Тому й спішу в село , в садок й до грядок,
До лісу, де туман спочить приліг.
А там, під вільхами , б’є чисте джерело,
Вода у ньому - чиста і прозора.
А в лісі тім дерев стільки росло,
Й гриби збирала я колись, неначе вчора.
Там бігали з подружками утрьох
Суниць червоних назбирати в банки.
Здавалось, з гущини знов вийде Ох,
Й Лукаш шукатиме любов у Мавки.
Все вже було й не вернеться ніколи,
Лиш спогадом майне , мов птах крилом.
Вже учні інші підуть в нашу школу
Й шукатимуть цілюще джерело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487173
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Паснак Марія