Коли весна іде у світ,
Поет співає.
Коли зима руйнує цвіт,
Його ламає.
Коли сміється дітвора,
Він рай гаптує.
Коли брехня і глупота
В сідлі, бунтує.
Коли любов знайде в нім кров
Під серця дахом.
Між плазунів серед дібров
Літає птахом.
Як зрадою тріщать дрова,
В душі – голгофа -
Гірчать поетові слова
Ридають строфи.
Як ворог землю рідну рве,
Сховавши сором -
Перо до рук поет бере,
Стріляє словом.
Байдужість скине, мов плаща,
Зими він – літо,
Народу глас поет, душа,
Світильник світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487208
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)