До поезії
Де живеш ти, де твої чертоги,
Де береш натхнення осяйне?
До твойого знадного порогу
Бранцем вдячним обери мене.
Хай душа, як арфа у Еола
На повів нечутний забринить,
Щоб збагнув, про що вітри говорять,
І таїн торкнувся глибини.
Дай прийняти серцем кожне слово –
Чим пульсує й дихає воно,
В нім багатство віднайти казкове,
Наче Янсон золоте руно.
У твоєму вічному сакралі
Дух, що вміє зупинити мить,
Й повести мене у задзеркалля
Чи піднести в сонячну блакить.
Чарівнице, Музо моя, Ладо,
Нам не треба – явки і пароль,
Як з коханням першим, світлим святом
Часом зустрічатися дозволь.
І тоді нам всі дива підвладні,
Всі підвладні шейхи й королі,
Бо немає більшої розради,
Як селити казку на землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487241
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: stawitscky