* * *
Я – не Каїн, не кат,
тільки й Авелем бути не хочу.
Не підставлю щоки.
І свій нарід топтати не дам.
Я не звикну! Не зникну!
Хочу прямо дивитися в очі
Всім народам-сусідам.
Рід мій древній – не дань!
І свобода – не дань,
не дарунок: її здобувають
У вогні, у борні
й у крові. Тільки кров – не вода!
Як гряде небезпека –
у нас так одвіку буває:
Ми народне скликаємо Віче.
Ми йдемо на Майдан!
(© Любов Сердунич).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487372
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Lubavka