[b][/b][b][i]В повітрі – марева, химери й міражі…
В степу блищать заклично два озерця –
Творіння людства в Бога на межі –
Пейзажі душ, а ще... пейзажі серця.
Тут ковиляє тріснутий паркан,
А там – занедбане судьбою коло…
А поміж них – вмонтований капкан
На мужність нашу та розкуту волю.
А ще... дерева гострі, мов ножі,
Що уп'ялись в болючий розтин неба –
В сад Гетсіманський, де святі мужі:
Їм на землі нічого вже не треба...
Любові і загину на межі –
Гарматні жерла і прицільні скельця...
То вже не марева, не міражі:
Ума пейзажі – не кришталі серця!
23.03.2014[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2014
автор: Олекса Удайко